Жизнь на Земле – мгновенье,
А что нос ждёт потом,
Когда оставив Землю,
Предстанем пред судом?
Признаюсь, я в смтенье,
На этот Божий суд
Ведь все без исключенья,
Настанет час, придут.
Получат там награды
Все, кто перед Отцом
Не запятнал одежды
Позором и стыдом.
Кто, с сокрушенным сердцем,
Пред господом всегда
В молитве на коленях,
Чтоб не попасть туда.
Туда, где нет и смеха,
И нет там сладких снов.
Там дым, огонь и сера,
И скрежет там зубов.
Для грешных муки ада
Там в озере с огнём.
Ни будет им пощады
Ни ночью и ни днём.
Чтоб получить спасенье,
До страшного суда
Спеши с грехом расстаться
Навеки, навсегда.
И будет в вечной жизни
Блаженство и покой,
Когда Отец небесный
Возьмёт к Себе домой.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
